Київською владою у 2011-2012 роках було проведено відкритий міжнародний конкурс на кращу містобудівну концепцію збереження та розвитку Дніпровських островів. Це непоганий досвід. Проте, він засвідчив несподівану тенденцію - місто намагається виштовхнути людей на острови для рекреації, водночас залишаючи історичний центр столиці для майбутного автомобільного колапсу. Отже, саме центр міста і потребує переосмислення.
Місто для автомобілів чи місто для людей?
Сьогодні люди можуть вільно прогулюватись у парках та на деяких площах центральної частини міста, проте в обох випадках відчувається близкість автомобільної експансії (шум, парковки, підземні та наземні переходи). Разом з тим, історичний центр Києва насичений величезною кількістю культурних памяток, які розділені потужними автомобільним рухом, що створює незручності та обмеження для пішоходів.
Події кінця 2013 початку 2014 років в Києві успішно випробували центр міста на життєдіяльність в умовах обмеженого транспортного руху упродовж кількох місяців.
Саме результати таких випробувань сьогодні є підставою для обговорення нової містобудівної ситуації в центральній частині Києва.
З огляду на вищезазначене та спираючись на світовий досвід створення нових пішохідних зон та об”єднання їх з існуючими парковими променадами представляємо на розгляд громадськості концепцію перетворення центральної частини міста Києва на пішохідну паркову зону.
Концепція
перетворення центральної частини міста Києва
на пішохідну паркову зону
В основу концепції покладено об’єднання існуючих пішохідних зон центральної частини міста - Андріївського узвозу, Михайлівської площі, Маріїнського та Хрещатого парків, Володимирської гірки та Пейзажної Алеї в єдину пішохідно-паркову зону від Бесарабської до Контрактової площ.
Новостворена мережа складатимется з таких повністю пішохідних зон:
Майдану Незалежності та Алеї героїв Небесної сотні (вул. Інститутська від вул. Хрещатик до вул. Ольгинської);
Вул. Хрещатик (від вул. Б. Хмельницького до Європейської площі включно), вул. М. Грушевського (від Музейного провулку до Європейської площі), вул. Трьохсвятительська, Михайлівська площа, вул. Десятинна, Андріївський узвіз та вул. Сагайдачного, із загальною довжиної 3300 метрів.
Така реорганізація містобудівного простору була б унікальною в світі за своїм масштабом.
Схожі планувальні структури є в багатьох містах по всьому світу. Зокрема. Найбільш подібні пішохідно-паркові зони реалізовані у Каунасі, Литва (Laisves Aleja, Vilniaus g.) завдовжки 1700м та Штутгарті, Німеччина (Königsstrasse, Schlossplatz) завдовжки 1100м.
Прикладом реалізації ідеї створення мережі пішохідних вулиць та площь в історичних частинах міст є Мюнхен, Німеччина (Neuhauser Strasse, Kaufingerstrasse) завдовжки 1000м та Відень, Австрія (Kohlmarkt, Graben, Stephansplatz) завдовжки 750м.
Пішохідні вулиці в центральних частинах міст:
Ліон, Франція (Rue de la Republique, Rue Victor Hugo) довжина 2200м;
Лодзь, Польща (Piotrkowska Street) довжина 2000м;
Амстердам, Нідерланди (Kalverstraat, Nieuwendijk) довжина 1300м;
Денвер, США (16th Street Mall) довжина 1300м;
Лісабон, Португалія (Rua das Portas de Santo Antao, Rua Augusta) довжина 1100м;
Курітіба, Бразилія (Rua Quinze de Novembro) довжина 1000м;
Белград, Сербія (Kneza Mihaila) довжина 1000м;
Сантьяго, Чилі (Huérfanos, Ahumada, Estado Streets) кожна довжиною 1000м;
Буенос-Айрес, Аргентина (Lavalle) довжина 1000м, (Florida) довжина 800м;
Маямі, США (Lincoln Rd mall) довжина 1000м;
Нюрнберг, Німеччина (Königsstrasse) довжина 800м;
Мальмо, Швеція (Sodergatan, Stortorget, Gustav Adolfs torg, Raoul Wallenbergs Park) довжина 800м;
Будапешт, Угорщина (Vaci Str., Vorosmarty sq., Dorottya Str., Jozsef nador sq) довжина 750м;
Канбера, Австралія (City Walk) довжина 600м;
Сідней, Австралія (Martin Pl) довжина 450м, (Pitt St) довжина 200м;
Брисбен, Австралія (Queen St) довжина 400м;
Ріверсайд, США (Main Street) довжина 300м;
Така популярність пішохідних зон зумовлена потребами у якісно новому міському середовищі - затишному (сквери, майданчики, відсутність автомобільного шуму); беспечному (відсутність контакту пішохід–авто та присутність великої кількості людей на вулицях); здоровому (збільшення зелених насаджень, активний відпочинок, зменьшення викидів СО) та культурному (збільшення музейних, культурно-просвітницьких центрів, створення меморіальних комплексів).
Реалізація подібних проектів потребує вдосконалення мережі громадського транспорту, модернізацію автомобільних комунікацій та вузлів, створення системи паркінгів.
В кожному місті пішохідні мережі є особливими та мають свою історію.
З вулицею Хрещатик та Майданом Незалежності повязані важливі історичні події початку ХХІ ст. не тільки міста, але й всієї країни, тому память про них має бути закріплена в особливому статусі цієї території, яка б стала серцем найбільшої в світі пішохідної паркової мережі в центрі міста і в жодному разі не була б спотворена автомобільним рухом.
Крім того, події на Євромайдані-2014, свідком яких став весь світ, має бути увіковічненi зведенням Храму, створенням меморіального парку “Алеї героїв Небесної сотні”. До того ж, при переплануванні Майдану Незалежності слід також передбачити стаціонарну сцену, як архітектурну споруду. Особливу увагу необхідно приділити на створення локальних парків, скверів, зелених зон.
Це лише деякі з багатьох кроків на шляху до сучасного комфортного міста. І саме реорганізація центральної частини міста має бути пріоритетною у розвитку столиці України.
Викладачі Національної академії
образотворчого мистецтва та архітектури
Роман Селюк та Дмитро Селюк.
